МЕТАТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНОСТІ

Анотація

Стаття присвячена осмисленню метатеоретичних підвалин трансдисциплінарності. Розглянуто трансдисциплінарні виміри наукових досліджень, що спрямовують наукові пошуки на осмислення сукупності багатоманітних аспектів наукових проблем. Доведено, що поняття трансдисциплінарності в сучасних наукових інтерпретаціях зводиться до визначення загальних методологічних параметрів, які охоплюють взаємодію конкретних методологій, інструментів для формування цілісної наукової картини світу, що демонструє різні грані наукового пізнання, співвідносні з осмисленням певних (суміжних або несуміжних) предметних галузей у їхніх конкретних та ймовірних взаємозв’язках, взаємообумовленостях і взаємовпливах. Трансдисциплінарність визначено як багатовекторну парадигму наукового пізнання, спрямованого на трансформацію способу опрацювання і осмислення будь-якої наукової інформації шляхом розпізнавання, сприйняття певних невідомих аспектів реальності, які раніше не були актуалізовані. Обґрунтовано, що трансдисциплінарний підхід забезпечує багатовимірність і багаторівневість досліджень, що зумовлюється вивченням наукових проблем через аналіз їх багатоманітних проєкцій у різних наукових площинах, що визначаються динамікою взаємодії систем певних величин, ознак, ступенів якості тощо, які упорядковуються в певні ієрархічні структури. Визначено, що багаторівневість і багатовимірність об’єктів трансдисциплінарних досліджень вивчення корелює з поліаспектністю світосприйняття суб’єкта, який здійснює відбір параметрів, форм, методів дослідження. З’ясовано, що трансдисциплінарні дослідження мають метатеоретичний характер, оскільки поєднують не лише емпіричні і теоретичні напрацювання з окремих галузей, а й узгоджують їх до рівня прийнятної взаємодії з позицій різних дисциплін, що приводить до формування певних універсальних алгоритмів і принципів взаємозв’язку.